Об эффективном использовании альтернативных источников энергии все чаще задумываются в Крыму. Первые шаги для развития этого направления в энергетике уже сделаны на полуострове. (укр.)
З усіх альтернативних енергетичних джерел найчільніше місце поки що посідає сонце. У Туреччині, на курортах Середземного моря, у Південній Америці воно вже давно гріє не тільки на пляжі. І у нас в Україні, зокрема в Криму, вже зроблені перші кроки на шляху до ширшого використання енергії нашого природного світила. За підрахунками фахівців, ділянка Кримського півострова площею в 100 кв. кілометрів здатна під щедрим сонячним промінням забезпечити майже половину енергетичних потреб автономії! При цьому не потрібно будувати екологічно шкідливі теплові електростанції, спалювати тисячі тонн дороговартісних мазуту, вугілля, газу.
Піонерами у справі використання енергії сонця стали кримські санаторно-курортні заклади, серед яких пальма першості належить санаторію "Місхор". Встановивши на даху головного корпусу спеціальні сонячні батареї, тут уже геть забули, що таке відключення від електромережі: три геліостанції працюють від початку квітня і до жовтня, коли фактично завершується курортне літо і більшість відпочиваючих покидає Крим.
Сьогодні на території Криму вже є 36 геліостанцій, а загальна площа сонячних колекторів - понад 10 тис. кв. метрів. Але переважна більшість цих агрегатів працює "напряму", без накопичувачів енергії, яку можна було б використовувати у хмарну погоду або вночі. Заслуговує схвалення і те, що випуск сонячних колекторів уже освоїли в Сімферополі, на виробничому об'єднанні "Южстальмонтаж". Тут можуть виготовляти до 20 тис. кв. метрів, але виробниче завзяття підприємства стримується відсутністю замовлень.
Енергія вітру... Вона здавна відома в Криму. В районі Донузлава (Євпаторія) на півострові Казантип віють такі вітри, що з ніг валять. У 30-х роках нашого століття в Криму вже діяли перші електровітряки. Один з первістків вітроенергетики радянської доби був змонтований під Севастополем і мав потужність близько 100 КВт/год. У 1935 році на горі Ай-Петрі було розпочато будівництво потужнішого електровітряка, але справу перервала війна... А жаль, бо на Ай-Петрі вітри віють із силою 4-5 метрів за секунду і мають сталий характер понад 4 тис. годин на рік.
Із введенням Каховської гідроелектростанції, з якої електроенергія почала надходити в Крим, тут на певний час забули про ідею спорудження електровітряків. Але на той час у Криму були збудовані енергомісткі виробничі комплекси - хімічний каскад підприємств у Красноперекопську, підприємства у Керчі, які вимагали збільшення енергоресурсів. Так виникла ідея збудувати на півострові поблизу селища Щолкино атомну електростанцію. Перші кубічні метри кримського енергетичного велета були закладені в 1976 році. Але чорнобильське лихо змусило багатьох прискіпливіше оцінити майбутню наявність атомної станції в Криму саме на тому місці, де, як виявили геологи, на глибині існували великі скельні розломи. В 1989 році будівництво атомної станції на півострові Казантип припинилося.
1992 року в районі Донузлава розпочався монтаж електровітряків американського виробництва. Водночас в Україні налагоджувався випуск вітроагрегатів, сьогодні вони вже виготовляються на 23 вітчизняних заводах. Слід зазначити, що наші установки не гірші від закордонних. Лідером у цій справі виступає флагман промисловості Дніпропетровщини, знаменитий "Південмаш". Крім того, наш вітряк майже вдвічі дешевший від американського.
Потужність Донузлавської вітроелектростанції поки що невелика - 8 МВт, але цього достатньо для забезпечення електроенергією двох селищ - Мирного і Новоозерного, що розташовані поблизу станції. Енергетики збираються збудувати в Донузлаві ще 48 вітряків, які не тільки підсилять енергетичну потужність станції, а й дозволять зменшити витрати на вироблення 1 КВт/год. електроенергії. Це відбудеться восени цього року.
В 1997 році Кабінет Міністрів України затвердив комплексну програму будівництва вітроелектростанцій, яка розрахована до 2010 року. В цій програмі солідна частка робіт належить Криму.
Окрім енергії сонця і вітру, Крим ще володіє енергією термальних вод. За висновками геологів, ресурсів геотермальної енергії досить, щоб не лише створити потужну мережу теплопостачання, а й відкрити теплоенергетичні станції. Але нині використання геотермальних джерел гальмується відсутністю коштів, вартість однієї циркуляційної установки, яку виготовляють у Севастополі - 50 тис. доларів. Тут, як кажуть, потрібні інвестиції.
Як бачимо, Крим сьогодні має дуже привабливі умови для альтернативної енергетики, розвиток якої, безумовно, стане важливим фактором у справі енергозабезпечення автономії.
Олександр Кулик, власний кореспондент "Урядового кур'єра" в Автономній Республіці Крим. Инф. газеты "Урядовий кур'єр".
