25.01.2008, 13:05
Пресс-служба Министерства юстиции Украины опубликовала разъяснение об основаниях подписания высшим руководством государства письма к Генеральному Секретарю НАТО Яап де Хооп Схефферу.(укр.)У зв'язку з поширеними у засобах масової інформації повідомленнями щодо звернення Президента України В. Ющенка, голови Верховної Ради України А. Яценюка та прем'єр-міністра України Ю. Тимошенко стосовно приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ) на квітневому самміті НАТО в Бухаресті прес-служба Міністерства юстиції повідомляє про наступне.
Після набуття Україною незалежності її стосунки з НАТО будувалися на основі рамкового документу "Партнерство заради миру" (ПЗМ), який був підписаний Україною та набув чинності 08.02.1994 року.
У 1997 році між Україною та Організацією Північноатлантичного Договору укладено Хартію про особливе партнерство, якою визначався перехідний період щодо набуття більш високого рівня відносин.
Враховуючи досвід першої хвилі розширення, Північноатлантичним Альянсом прийнято у 1999 році План дій щодо членства в НАТО (ПДЧ) щодо подальшого розширення НАТО для інших країн, котрі прагнуть до цього, яким, зокрема, встановлювалися необхідні критерії щодо вступу до НАТО.
У Рішенні Ради національної безпеки і оборони України "Про Стратегію України щодо Організації Північноатлантичного договору (НАТО)" від 23 травня 2002 року, введеному в дію відповідним Указом Президента України від 8 липня 2002 року, наголошується, що "Україна розглядає НАТО як основу майбутньої загальноєвропейської системи безпеки і підтримує процес її розширення", а також "виходить з того, що кінцевою метою її євроінтеграційної політики є вступ до цієї організації як основи загальноєвропейської структури безпеки".
Постановою Верховної Ради України від 21 листопада 2002 року N 233 "Про Рекомендації парламентських слухань про взаємовідносини та співробітництво України з НАТО", Парламент рекомендував "Підтримати курс України на євроатлантичну інтеграцію, кінцевою метою якого є набуття повноправного членства в НАТО, та законодавчо закріпити відповідне положення".
21 листопада 2002 року на Празькому самміті НАТО прийнято План дій "Україна-НАТО", основною метою якого визначалося співробітництво нашої країни з Альянсом у контексті розвитку України на засадах демократичного реформування політичної, економічної, соціальної та інших сфер життя.
Верховною Радою України 19 червня 2003 року ухвалено Закон України "Про основи національної безпеки України". Статтею 6 цього Закону серед пріоритетів національної безпеки визначається "інтеграція України в європейський, політичний, економічний, правовий простір та євроатлантичний безпековий простір", а у статті 8 серед основних напрямів державної політики з питань національної безпеки визначено "набуття членства в Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного Договору...".
Указом Президента України від 2 квітня 2005 року N 702 "Питання Воєнної доктрини України" повернуто до Воєнної доктрини України положення про кінцеву мету - вступ України до НАТО як основи загальноєвропейської системи безпеки і підготовку України до повноправного членства в НАТО та ЄС.
У розвиток цього 8 листопада 2007 року попереднім Урядом було прийнято розпорядження N 960-р "Про схвалення Концепції Державної цільової програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2008-2011 роки".
З огляду на зазначене, звернення Президента України, голови Верховної Ради України та прем'єр-міністра України, яким публічно підтверджується та виголошується офіційна позиція держави на політичному рівні щодо наступного етапу відносин з НАТО, не є правовим актом і не може мати відповідних зобов'язуючих для України наслідків міжнародно-правового характеру. Тим більше, його не можна розцінювати як заявку щодо вступу до НАТО.
Варто при цьому наголосити, що Закон України "Про міжнародні договори України" від 29 червня 2004 року N 1906-IV вимагає ратифікації договорів про участь України у міждержавних союзах та інших міждержавних об'єднаннях (організаціях), системах колективної безпеки, що здійснюється шляхом прийняття відповідного закону, невід'ємною частиною якого є текст міжнародного договору.
Питання про участь України у міждержавних союзах та інших міждержавних об'єднаннях (організаціях), системах колективної безпеки (як відомо, НАТО є міжнародною організацією) можуть бути винесені на всеукраїнський референдум.
Формально-юридичною підставою підписання Президентом України, головою Верховної Ради України та прем'єр-міністром України звернення є положення пункту 5 частини першої статті 85, пункту 4 частини другої статті 88, пункту 3 частини першої статті 106, частини п'ятої статті 114, пункту 1 частини першої статті 116 Конституції України та пункту 6 частини першої статті 73 Регламенту Верховної Ради України, якими вказаним особам надано повноваження представляти державу та її відповідні органи у міжнародних відносинах.
Инф. Министерства юстиции Украины.
