Нынешнее полугодие в Европейском союзе проходит под председательством Франции. Этот период совпадает с реформированием европейских организаций в контексте расширения ЕС. Франции предстоит скоординировать усилия стран-членов ЕС, чтобы обновленный Союз уверенно вошел в новое тысячелетие. (укр.)
Про деякі аспекти взаємодії Франції в ЄС йдеться в інтерв'ю для "Урядового кур'єра" посла Франції в Україні Паскаля ФІЄСКІ.
- Які основні пріоритети обстоює Франція в період свого головування в Європейському союзі?
- Наше головування припадає на той час, коли тривають палкі дискусії щодо майбутніх контурів ЄС. Ці дискусії точаться як всередині ЄС, зокрема у французькому суспільстві, так і поза межами Союзу. Йдеться не лише про розширення його, а й про ті зусилля, яких потрібно вжити для задоволення актуальних потреб громадян країн ЄС.
У програмі, яку виголосив Президент Ширак у європарламенті 4 липня, можна вирізнити три розділи: необхідність подальшої гармонізації економічної та соціальної моделей розвитку ЄС; Європа має стати ближчою для своїх громадян, тобто слід зробити загальним надбанням її культурні цінності (вже існує проект "Європа пізнання"), а також важливими залишаються проблеми охорони здоров'я, транспорту, міграції та права; слід продовжувати підготовку до розширення ЄС, розвивати стратегічне партнерство, зокрема з Україною , Росією, з балканськими країнами. Здійснити проект "Європа оборони".
Важливо визначити роль і місце ЄС у процесах глобалізації, зокрема у розвитку Світової торговельної організації.
Розширення ЄС - це досить складний етап для нас. Думаю, на саміті ЄС у Ніцці, який пройде наприкінці року, вдасться визначити загальні інституціональні засади існування оновленого ЄС, до якого можливо входитимуть понад 25 країн. Адже нині в ЄС 15 країн існує на засадах, які були визначені ще для перших шістьох її членів. Ці рамки вже затісні, а для розширення й поготів. Належить, зокрема, визначити, формат комісій ЄС, кількість комісарів, кількість голосів кожної країни-члена в Раді міністрів Союзу та ін. Йдеться і про те, що всередині ЄС можуть існувати групи країн, які прийматимуть рішення, що прямо не стосуються інших, як у разі Шенгенської групи. Але це треба буде закріпити законодавчо, що обов'язково викликатиме дискусії. Вже сьогодні обговорюється необхідність запровадження в майбутньому Конституції ЄС як основоположного документа.
- Чи має країна, яка головує в ЄС, якісь переваги перед іншими членами співтовариства?
- Не думаю. Завдання її полягає в тому, щоб представити проекти і плани всім членам Союзу, а потім знайти компроміс, який влаштував би усіх. Головувати в ЄС - означає найменше прислухатися до свого голосу, передувсім слід знайти спільну позицію співтовариства. Головування надається на короткий термін - на півроку, тож потрібно забезпечити спадковість дій і рішень, які були прийняті раніше. Країна, яка перебирає на себе обов'язки головуючого, пропонує програму, яка може здаватися скромною за обсягами, втім, це пояснюється прагненням зробити її якомога реалістичнішою. Звичайно, це не заважає більш широким амбіціям і планам, таким як "Європа оборони" або "Європа юстиції". Як приклад можу згадати недавню гучну справу про звинувачення молодого француза у вбивстві трьох жінок у поїзді. Він встиг втекти до Португалії і зрештою з'ясувалося, що не існує європейського законодавства, яке дозволяло б здійснювати єдині юридичні дії на території ЄС.
- Одним з пріоритетів ЄС є партнерство з Україною. Як, на вашу думку, воно розвивається нині?
- Ми хочемо бачити в Україні стабільного і заможного партнера. ЄС свого часу починався з цілком конкретних дій, тож і тепер ми віддаємо перевагу саме їм, а не деклараціям і намірам, враховуємо передувсім факти. Угода про співпрацю між ЄС та Україною, загальна стратегія ЄС щодо України створили надійні програмні засади для співпраці. Наше зближення залежить від тих зусиль, яких докладають обидві сторони. Зокрема, ми задоволені тим, що у Верховній Раді створюється комітет, який займатиметься адаптацією українського законодавства до європейського, адже багато законів у вас грунтується ще на радянських правових нормах. Загалом же тим країнам, які прагнуть зближення з ЄС, доводиться кожне своє рішення розцінювати саме з огляду на це. Мушу зазначити, що нинішнє українське законодавство недостатньо стимулює приплив зарубіжних інвестицій.
- Проект створення оборонної складової ЄС виник внаслідок невдалих спроб Союзу ліквідувати балканський конфлікт власними силами, чи це має більш глибинні корені?
- Ця ідея досить стара, ще в 50-ті роки її було відхилено. Але в 1998 році Англія і Франція підписали угоду про "Європу оборони" не для того, щоб посилити воєнну спромогу ЄС, а для того, щоб зробити її ефективнішою. Разом з НАТО. Ми не збираємося додавати нові структури до натовських. Балканська криза показала, що європейські країни виявилися неспроможними підкріпити свої амбіції відповідними засобами. Військові сили ЄС налічують майже 2 млн. чоловік, проте не знайшлося 40 тисяч для формування експедиційного корпусу на Балкани. Не знайшлося ні засобів розвідки, зокрема космічної, ні командних структур. Отже, дві причини спонукали нас до такого рішення - несамодостатність військових сил і політична воля, аби Європа була здатна активно відігравати свою роль у світовому співтоваристві. Нині триває переговорний процес між ЄС, НАТО і ЗЄС, щоб визначити контури майбутньої оборонної співпраці.
- Цікаво, яким чином це позначиться на бюджеті ЄС?
- Думаю, жодним чином. Йдеться про реорганізацію, а не про створення додаткових військових формувань. Вів розмову Олег Олійник. Инф. газеты "Урядовий кур'єр".
