Спортивная медицина - самое слабое звено

09.08.2000, 14:56

Проблемы украинских специализированных учреждений спортивной медицины ждут своего решения. (укр.)

Нині мережа лікувально-профілактичних закладів спортивної медицини така: Український центр, республіканський в АР Крим, 20 обласних, 9 міських лікарсько-фізкультурних диспансерів, 2 обласних і 7 районних центрів здоров'я у Києві та два відділення спортивної медицини при обласних лікарнях. У Волинській, Івано-Франківській, Житомирській і Кіровоградській областях лікарсько-фізкультурні диспансери було ліквідовано і створено відділення при потужніших закладах охорони здоров'я та центрах здоров'я.

Торік на цій базі поглиблене обстеження пройшли понад 400 тисяч спортсменів та осіб, які займаються фізичною культурою і спортом. Серед тих, кого взято під диспансерний нагляд, у кожного десятого виявлено відхилення у стані здоров'я. Майже 80% з них проліковано, решта продовжує курс лікування. У першому півріччі цього року згідно із затвердженим Держкоммолодьспорттуризмом списком збірних команд України (382 спортсмени) обстежено більше половини спортсменів. Кожен другий має проблеми зі здоров'ям.

Створено міжгалузеву координаційну раду з питань науково-методичного та медико-біологічного забезпечення підготовки збірних команд України до участі в Олімпійських та Паралімпійських іграх із залученням провідних вчених. Однак, як зазначалось днями на засіданні Оргкомітету, який очолює Прем'єр-міністр України Віктор Ющенко, Український центр спортивної медицини ще не став у повному обсязі провідним закладом, який напрацьовував би єдині підходи до формування нормативно-правової та законодавчої бази медичного обслуговування фізкультурно-спортивного руху, не має організаційно-методичного впливу на відповідні служби у регіонах.

Голова Держкоммолодьспорттуризму, президент НОК України Іван Федоренко наголосив, що треба було підійти до цього питання ще на початку підготовки до Олімпійських ігор, хоча і теперішній його розгляд дасть можливість зосередити увагу на проблемах спортивної медицини під час наступного олімпійського циклу підготовки до "Білої Олімпіади" 2002 року в Солт-Лейк-Сіті та літніх Олімпійських ігор 2004 року в Афінах. За його словами, якщо тільки половину олімпійців обстежено, то за дні, що залишилися, дуже складно перевірити решту.

Сьогодні не координується робота кращих вітчизняних медичних закладів. Наші кардіологи, урологи, гінекологи й інші фахівці визнані у світі, однак вони не залучаються до роботи зі спортсменами. Навіть на олімпійській базі у Кончі-Заспі не створено для нашої спортивної еліти, що є гордістю нації, тих медичних умов, яких вона заслуговує. Тому й виникла необхідність доручити Міністерству охорони здоров'я спільно з Державним комітетом молодіжної політики, спорту і туризму вирішити питання щодо подвійного підпорядкування служби спортивної медицини.

На думку першого віце-президента НОК України Володимира Платонова, ми можемо втратити у Сіднеї майже третину медалей саме через медичні проблеми. У нас прооперована значна частина спортсменів, а це, як правило, ставить хрест на майбутній кар'єрі. Інша проблема - фармакологія і допінг. Ми несемо втрати і там. Якщо все це узагальнити, то не можна не констатувати, вважає Володимир Платонов, що спортивна медицина - найслабше місце вітчизняної олімпійської підготовки. Тому й настав час її реорганізації. Адже все найкраще, що є в медицині, повинно допомагати спорту. Инф. газеты "Урядовий кур'єр".

Читайте також