На днях исполняется 135 лет Национальной парламентской библиотеке. (укр.)
Національна парламентська бібліотека пройшла складний шлях становлення - від міської публічної книгозбірні, чий фонд, скажімо, 1916 року налічував 80 тис. примірників, до статусу державного книгосховища повного репертуару національного друку. Сьогодні її універсальний за змістом фонд налічує близько 4 млн. примірників книг, журналів, газет, нот, карт, авторефератів дисертацій, різних документів більш як 60 мовами. Є в бібліотеці і справжні скарби -стародруки, рідкісні й унікальні видання ХVІ - ХХ століть, а останнім часом бібліотека збагатилася численними документами на електронних носіях - це й CD-ROMи, дискети, а також аудіо-, відеокасети, широкий вибір грамзаписів. 120 тис. читачів щорічно відвідує книгозбірню. За всіма показниками бібліотечної роботи НПБУ входить до числа провідних бібліотек світу. Ще один пріоритетний напрямок її діяльності, що з'явився з набуттям статусу парламентської, - інформаційне забезпечення Верховної Ради України та рад усіх рівнів.
Готуючись до ювілею, Національна парламентська зовні прибрала ошатного вигляду, бо прикро було дивитися на цю облуплену пам'ятку архітектури в центрі міста. Власне, обнадійливим для НПБУ став після кількох років жорсткого безгрошів'я 2000 рік, коли були виділені кошти і на найневідкладніші ремонтні роботи, і на передплату періодики, і на придбання літератури. Посприяли цьому відвідини книгозбірні Прем'єр-міністра України Віктора Ющенка, який з розумінням поставився до проблем закладу.
Генеральний директор бібліотеки Анатолій Петрович Корнієнко, озираючись на останні десять років існування свого надзвичайно складного господарства, розповідає:
- За роки незалежності ми пережили різні періоди - від великих надій, оптимізму і романтики до неймовірних складнощів середини й кінця 90-х років, коли одержували 35-37% фінансування від мінімальних потреб ( для порівняння : 2000 року - 97%). Але водночас за ці роки ми мали можливість - через різні фонди, благодійників - ознайомитися з роботою найбільших, найвідоміших бібліотек світу, долучитися до найновітніших технологій, оптимальних методів організації бібліотечної справи. Цей досвід, з одного боку, на жаль, показав, як ми відстали від провідних держав щодо забезпечення своїх громадян інформацією, а з другого - що за належного фінансування нам під силу було б за 3-4 роки подолати це відставання. Наші співробітники професійно готові здійснювати будь-які завдання, і тому я завжди з гордістю кажу, що найбільший наш скарб - люди.
НПБУ першою серед столичних бібліотек розпочала комп'ютеризацію своїх технологічних процесів - з 1993 року тут діє електронний каталог, а з 2000 року - розпочато створення Web-сайту. Сьогодні до послуг користувачів електронні пошта і каталог, Інтернет та інші довідкові служби, хоч з Інтернет можуть виникнути ускладнення. Річ у тому, що здійснив підключення до цієї всесвітньої інформаційної мережі парламент і на рік сплатив ці послуги. А потім коштів на оплату не було виділено, і сьогодні доступ до Інтернет по березень включно забезпечив Канадсько-український парламентський інформаційний центр, який діє в НПБУ при відділі інформаційного забезпечення Верховної Ради України. Як буде далі - невідомо. Співробітники бібліотеки з острахом очікують чергового відключення мережі - сьогодні жодна бібліотека не може існувати без доступу користувачів до світових джерел інформації, особливо заклад такого рівня.
Подібні проблеми - сумна реальність сьогодення. Їх поглиблює ще чимало чинників, головний з яких - мізерна зарплата, яка в середньому по бібліотеці становить близько 120 гривень. Як можна вимагати від людей якихось додаткових зусиль щодо опанування новітніх технологій чи поглиблення професійних знань, якщо для багатьох співробітників проблематичним є навіть приїзд на роботу, бо елементарно не вистачає на транспорт. Крім того, бібліотеки - це переважно жіночі колективи, що ще більше загострює соціальні проблеми, адже тут чимало матерів, які самотужки виховують дітей. Звичайно, така ситуація склалася в усій культурній галузі, але це така собі втіха для кожного окремого її представника.
Серйозною проблемою стає у зв'язку з цим постійний відтік кадрів. Скажімо, минулого року з бібліотеки пішло 67 досвідчених співробітників, молодь же на такі зарплати, ясна річ, не йде. Тому старіння колективу поступово створює серйозну ситуацію, яку доведеться залагоджувати не один рік.
Однак, попри всі ці далеко не святкові проблеми, колектив Національної парламентської бібліотеки почуває зрозуміле піднесення, адже ювілей - це не тільки підбиття підсумків зробленого, хоч вони і вагомі, і дорогі для кожного співробітника, бо дуже вже непросто досягалися, а ще й нагода помріяти про майбутнє закладу - нове приміщення, яке б відповідало сучасним вимогам і призначенню бібліотеки з такими фондами, про обладнані відповідно до нових інформаційних технологій читацькі та робочі місця. І, звичайно, про гідну винагороду за цю необхідну суспільству працю, яку сьогодні виконують тільки ентузіасти - тобто люди, закохані у свою професію і свідомі своєї високої місії - допомагати бажаючим долучатися до скарбниці знань.
Людмила Волга.
Инф. газеты "Урядовий кур'єр".
