29 сентября исполняется 155 лет со дня рождения Ивана Карпенко-Карого. (укр.)
"...Він був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література" (Іван Франко).
Іван Тобілевич народився 29 вересня 1845 року в с. Арсенівці колишнього Бобринецького повіту на Херсонщині в сім'ї управителя поміщицької економії. Навряд чи хтось здогадувався тоді, що в цій родині підростають корифеї українського театру, що саме оця босонога дітвора Тобілевича буде відома через кілька років, як Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марія Садовська. А через кілька десятків років Тобілевичі увійдуть в історію, яка гласитиме, що саме вони виплекали новий український театр.
Офіційна освіта Івана Тобілевича вмістилася в три роки Бобринецької повітової школи. Мрії про університет так і залишилися мріями - реальністю стала посада писарчука у канцелярії пристава. І... аматорський театральний гурток, де молодий Тобілевич разом з Марком Кропивницьким ставив "Наталку Полтавку" і "Москаля-чарівника", "Сватання на Гончарівці" і "Шельменка-денщика", твори Гоголя. Згодом акторський авторитет Тобілевича сягнув таких вершин, що "Єлисаветградський вісник" називав його не інакше, як "улюбленець публіки". І хто б міг передбачити, що згодом на підставі особистого розпорядження міністра внутрішніх справ Іван Тобілевич як особа неблагонадійна був звільнений зі служби, йому наказали негайно залишити Єлисаветград, заборонили проживати в Україні й у великих містах Росії. На три роки місцем проживання "улюбленця публіки" з сім'єю став Новочеркаськ. За цей час він написав "Безталанну", "Розумний і дурень", "Наймичку", "Мартина Борулю". Спробував себе і в жанрі історичної драми - Іван Франко навіть писав, що його "Бондарівна" і "Сава Чалий" "гідні стати в ряді архітворів нашої літератури". Не забуває і про улюблену соціальну комедію, пише "Суєту", "Житейське море".
Сценічна ж доля цих п'єс була складною. "Бурлака" був поставлений тільки через чотирнадцять років після написання, "Безталанна", зазнавши кількох цензур, була дозволена лише після особистого втручання Заньковецької. Вершиною ж творчості Карпенка-Карого стали 90-ті роки. "Я так заглибився у свою роботу, - писав він тоді сину, - що і сплю, і їм зі своїми героями". У той час з'являються його комедії "Гроші", "Сто тисяч", "Хазяїн", п'єси "Батькова казка", "Лиха іскра поле спалить і сама щезне", "Понад Дніпром", "Чумаки".
У Києві в україномовному альманасі "Рада" за підписом "Карий" було надруковано оповідання "Новобранець" - єдиний прозовий твір драматурга. Знав Київ і актора Карпенка-Карого, гастролював він у приміщенні театрів "Соловцов" та "Бергоньє" з трупою Старицького, Саксаганського і Садовського. Деякий час навіть жив у театрі, де на другому поверсі було кілька мебльованих кімнат. Працював тоді не лише актором, а й завідуючим літературною частиною та казначеєм.
Помер Карпенко-Карий у вересні 1907 року в Берліні, де лікувався від раку шлунка. Згідно з його волею, тіло його було перевезене в Україну й захоронене на хуторі "Надія" поблизу Єлисаветграда, що ось уже кілька десятиліть знаний як Кіровоград. Лев Кудрявцев.
Инф. газеты "Україна молода".
