Комитет Верховной Рады Украины по вопросам финансов и банковской деятельности письмом от 7.12.2000 N06-10/697 дал объяснение относительно обязательств по перечислению в бюджет налога на добавленную стоимость вновь созданными субъектами предпринимательской деятельности, которые зарегистрированы плательщиками НДС, но не достигли объема облагаемых налогом операций по продаже товаров (работ, услуг). (укр.)
Статтею 2 закону "Про податок на додану вартість" від 3.04.97 N168/97-ВР (із змінами і доповненнями) визначено повний і вичерпний перелік платників податку на додану вартість, тобто осіб, зобов'язаних здійснювати утримання і внесення до бюджету податку, сплачуваного покупцем. Зокрема, суб'єкти підприємницької діяльності - чи то юридичні, чи фізичні особи - вважаються платниками ПДВ, якщо вони впродовж будь-якого періоду за останні 12 календарних місяців досягли обсягу оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) до 1.01.98 = 600, а з 1.10.98 відповідно до указу Президента "Про деякі зміни в оподаткуванні" від 7.08.98 N857/98 (із змінами і доповненнями) = 1200 неоподатковуваних мінімумів.
Однак відповідно до п.9.3 закону про ПДВ особа, що реєструється як суб'єкт підприємницької діяльності, зобов'язана зареєструватися як платник податку на додану вартість "незалежно від виду діяльності і запланованих обсягів операцій з продажу товарів (робіт, послуг)", тобто незалежно від того, підпадає така особа під визначення платника ПДВ згідно зі ст.2 закону чи ні. Новостворений суб'єкт підприємницької діяльності, який зареєструвався платником ПДВ згідно з п.9.3 закону, але не підпадає під визначення платника податку згідно зі ст.2 закону (не досягнено відповідних обсягів оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг), не ввозить товари на митну територію України тощо), не має права на відшкодування податку на додану вартість з бюджету і не повинен сплачувати суму нарахованого ПДВ до досягнення ним відповідних обсягів оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг).
Однак на таких осіб поширюються вимоги закону щодо обов'язку вести податковий облік сум податку, сплаченого постачальникам у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), сум податку, отриманого від покупців у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг). Такі особи зобов'язані нараховувати податок на додану вартість, видавати покупцям податкові накладні згідно з п.7.2.1 закону про ПДВ, щомісяця представляти до податкового органу податкову декларацію за скороченою формою відповідно до Порядку заповнення і представлення податкової декларації щодо податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 N166, який зареєстрований у Мін'юсті 9.07.97 за N250/2054 (із змінами і доповненнями).
Одночасно повідомляється, що з моменту набрання чинності законом "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість" від 14.09.2000 N1955-III, яким, зокрема, внесено зміни в п.2.1 ст.2, п.9.3 ст.9 закону про ПДВ, суб'єкти підприємницької діяльності, що виникає після того як набрали чинності ці зміни, зобов'язані зареєструватися як платники ПДВ лише в разі, якщо вони підпадають під визначення платника податку згідно зі ст.2 закону. Щодо суб'єктів підприємницької діяльності, які не підпадають під визначення платників податку згідно зі ст.2 закону, але зареєстровані платниками ПДВ на момент набрання чинності законом від 14.09.2000, законодавством не передбачене зняття таких осіб з обліку як платників ПДВ інакше, ніж у випадках і в порядку, визначених законом.
Тобто закон від 14.09.2000 не звільняє таких осіб від обов'язку ведення податкового обліку і подання декларацій (за скороченою формою). Проте право на відшкодування податку на додану вартість і обов'язок перерахування податку до бюджету виникають у таких осіб згідно з внесеними змінами тільки після досягнення ними обсягу оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) 3600 н.п.м. або з інших підстав, передбачених ст.2 закону "Про податок на додану вартість".
Підготував Лев Семишоцький.
Инф. еженедельника "Закон і Бізнес".
